Існує багато історій і фільмів про піонерів серфінгу - людей для яких серфінг став способом життя. Дехто з них ловив хвилі кожного дня на дерев’яній дошці, живучи на березі моря і харчуючись фруктами і тим що Бог пошле, повністю присвятивши себе серфінгу.
Дехто безліч разів ризикував життям намагаючись зловити все більшу хвилю. Дехто ловив хвилі там де на це не міг наважитись ніхто. Дехто мандрував світом поширюючи серфінг на різних континентах. Саме ці люди зробили найбільший внесок в розвиток сучасної культури серфінгу і їм ми завдячуємо тим що ми маємо тепер.
Серф музику можна описати по-різному. Існує думка, що виникла вона з емоцій, які можна отримати під час серфінгу. Можна черпати натхнення з адреналіну, який виділяється коли ловиш велику хвилю ризикуючи життям або з чудових прохолодних розслаблених відчуттів, які іноді виникають після серфінгу. Але в кожного свій музичний смак і кожен вирішує для себе який жанр, виконавець або пісня асоціюється у нього з серфінгом.
Серф-музика існувала багато тисяч років, спочатку це були співи гавайських жерців які молились за хвилі. Потім це були звуки і вібрації почуті музикантами під час серфінгу які вони пробували зіграти і донести до слухачів.
Справді популярною у всьому світі вона стала в 1960х роках. Спочатку як інструментальна музика, згодом в ній з’явилась і лірика, в основному про пляжі, серфінг, машини і дівчат. Дуже швидко вона поширилась по всій території Америки а згодом і по світу, навіть в місця де ніколи не було пляжів і серфінгу. Це був музичний феномен!!! З ростом популярності серф-року зросла і популярність серфінгу, вже не тільки як спорту а більше як способу життя.
Dick Dale - серф-рок гітарист, відомий як "The King Of The Surf Guitar". В 1954 році його сім'я переїхала в Каліфорнію, де у Діка виник інтерес до серфінгу і музики. Він був серфером, і прагнув щоб його музика відображала звуки, почуті ним під час серфінгу. Дік експериментував з реверберацією, яка додавала гітарі «вологості» у звучанні, що невдовзі стало стандартом музики серф-рок.
Будучи лівшею, Дейл був змушений використовувати звичайні моделі гітар, так само робив і Jimi Hendrix, через декілька років. Але, на відміну від Джимі, Дік не міняв струни місцями, просто тримав гітару догори ногами :) Навіть після придбання гітари для лівші він все–одно натягував струни в зворотньому порядку.
І зараз багато музикантів з відомих груп захоплюються серфінгом, дехто з них розповідає що серфінг і їх музика між собою тісно пов’язані. Існують фестивалі серфінгу і музики, які проходять на теплих пляжах. Для одних серфінг це натхнення творити музику, інші знаходять спільне в рухах, імпровізації, виклику і експресивній природі якими наділені і музика і серфінг.
Що ж таке серф-музика сьогодні? Можливо це просто музика яку слухають серфери? Навіть якщо ті хто її зіграли ніколи не ловили хвиль :) Чомусь здається що Jimi Hendrix в душі був серфером :), звуки його гітари асоціюються у мене з хвилями як ніщо інше.
В наш час музику можна почути всюди де є серфери, навіть якщо немає світла через проблеми з електрикою :) Ввечері друзі збираються в кафе, на даху або в інших місцях де є підсилювач і колонки. Деколи хтось грає на гітарі, хтось співає, хтось танцює :) хтось спить :) Музика лунає завжди :)
Вдається почути купу своїх улюблених пісень і ще більше – тих що не ніколи не чув. В кожній подорожі можна дізнатись щось нового про музику.
Присутність Елвіса в історії Гавайїв вплинула і на світову моду, оскільки він часто носив кольорові гавайські сорочки, прикрашені квітами та візерунками. В них він з’являвся у деяких фільмах а також на обкладинках своїх платівок.
Гавайські сорочки були розроблені дизайнерами для корінних жителів Гавайїв, оскільки місцевим не дуже подобалась одежа білих людей. Взагалі до їх появи гавайці не носили багато одежі :), дресс-код був впроваджений місіонерами. Яскраві кольори і сяючий дизайн, базований на дорогих серцю полінезійця речах, сподобались місцевим. Так виникла легенда світової моди - алоха або гавайська сорочка :). Миттєво ці сорочки стали хітом як серед місцевих так і серед серферів та інших туристів, а також серед зірок музики та кіно.
Модні бренди почерпнули немало натхнення з Гавайїв. Сильні і по-веселому кольорові полінезійські візерунки та квіточки почали з’являтись на серфбордах, футболках, шортах, іншій одежі і в рекламі. Подібна графіка була інтегрована в серф-моду і поширювалась не тільки на пляжах, а й у великих містах, де ніколи не було океану :)
Світ моди постійно змінюється – нові стилі, концепції, сезони… Серф-бренди адаптуються до цих змін, але в основі лежить все те ж що й раніше. Така одежа стає доступною для всіх прошарків суспільства.
Здається серфера можна легко впізнати по одежі – шорти з полінезійськими мотивами, гавайська сорочка, сандалі або шльопанці…. Але чи справді він серфер? Зараз так одягаються майже всі… навіть ті хто ніколи не думав про серфінг. Напевно тому що ця одежа справді красива і дуже зручна.
Стаття з одного з безлічі сайтів про серфінг
Хочу додати що я і сам носив таку одежу задовго до того як став на дошку. Бо знаю, що чим ширші штани і чим більше вони спадають тим більше все пофіг :)
Сторінка 2 з 2