Микита Замеховський: Романтика лонгборду.

Урок перший: танець зі стихією

«Спорт богів і героїв» - саме так в 1907 році після подорожі по Тихому океану, Джек Лондон описав серфінг. Познайомився він з цим видом атлетики за допомогою Джорджа Фріта - «батька сучасного серфінгу» який зробив неоціненний внесок у цю дисципліну. Лондон через усе своє життя проніс враження, які здатна подарувати бірюзова хвиля коли по ній ковзає серфборд.

З тих часів дошки видозмінювалися: стали коротшими, змінилась геометрія носу і корми. Час рухався нестримно вперед, тягнучи за собою лавину інтересів і формуючи нові ритми - серфінг ставав швидшим, агресивнішим. 

Але, залишилася купка людей, які залишилися вірні традиції, в тому числі і в серфінгу. Їх можна зустріти на серф пляжах, вони несуть на голові довгі дошки з одним плавником. Вони сидять на лайн ап вище за всіх, спиною до берега, дивляться в океан, ніби на самоті, але насправді один на один з хвилею.

Дуже часто учні, особливо недосвідчені серфери, опанувавши нарешті вмінням стартувати на шорт-борді, зустрічаючи таку людину на пляжі, поглядають на нього з висока. Але рівно до тих пір, поки не побачать його на хвилі! Їх очам представляється вальс зі стихією: такий танець, де акомпонементом служить не музика написана людиною, а мелодія Всесвіту.

Про елементи цього танцю, про доцільність цього польоту, складність та техніку, відтепер буде розповідати Микита Замеховський, у новій рубриці «Лонгборд!».

Перш за все необхідно розповісти про саму дошку для лонгбордингу. Вона практично не змінила свою форму з тих часів, як Дьюк Каханамоку удосконалив геометрію отриману Джорджем Фрітом, на самому початку XX століття. Дошка Каханамоку мала навіть власне ім'я - її звали «Папа Нуї» і вважається, що саме вона стала прототипом для всіх серфбордів які з'явилися згодом.

Але тільки в 30-х роках минулого століття «Папа Нуї» стала тим, що ми зараз можемо сміливо назвати лонгбордом! Томас Блейк встановив на дошку плавник і техніка катання змінилася: тепер поворот став можливий без опускання у воду ноги або руки. З появою нових матеріалів дошки стали легшими, але зберегли свою геометрію.

Знадобився дещо інший підхід до катання, тепер коли дошка ковзає по хвилі по ній можна було не просто ходити, переміщатись по ній стало необхідним для рівноваги при поворотах носа або корми.

Під час здійснення повороту атлет часто змінював стійку за рахунок виставлення вперед правої або лівої ноги, проїздив вздовж водяної стіни сповільнюючи хід або прискорювався за рахунок того, що переходив на самий ніс. Керував дошкою поворотом стегон по великій амплітуді, і розвертав дошку з малою ампліатудою відійшовши на корму.

Перший елемент який відрізняє катання на лонгборді від техніки шортборда це вміння тримати "пряму стійку" на відміну від трохи зігнутої, більш зручної для шорт борду. Для того щоб навчитися кататись «прогнувшись», необхідно почати тренуватися на невеликих розкотистих хвилях.

Відразу ж після старту, виконайте свою звичайну стійку, розгинаючи спину підтягуйте задню ногу на один рівень з передньою, при цьому носок передньої ноги розгортаючи вздовж лінії борта.

На початку навчання на положення рук не варто звертати уваги, але потім, при досягненні певного успіху у відпрацюванні цього елементу, слід заводити руки ліктями  за спину, вперти долоні в поперек, прогнутись.   Цей елемент необхідний як стартовий для подальшого переміщення по дошці і для ноус райдингу.

До зустрічі на line up)

Я знайшов цю статтю на сайті школи surfdiscovery. Якщо Вас зацікавив лонгбординг на хвилях - у Вас є можливість не тільки читати статті але й взяти уроки в майстра цієї дисципліни - Микити Замеховського.