Серфінг в Чорному морі? Зимою?!

Інструктор серфстанціі на Балі Surf Discovery і перший чемпіон Росії з серфінгу Микита Замеховський родом з Криму. У лютому 2010 року він побував на батьківщині і ... покатався на хвилях Чорного моря!

Читайте розповідь Микити про справжній серфінг на теренах України.

Всі знають, де знаходиться Чорне море. У всіх поколінь наших предків воно викликало асоціацію з півднем, екзотикою і відпочинком.

Але потім кордони відпусток розширилися, і про Чорне море багато хто згадує навіть зі зневагою. Немов епіцентр всього екзотичного змістився кудись на інші меридіани ...

Але чи всі знають, що саме Чорне море сміливо може поборотися за право першості як колиска вітчизняного серфінгу? Що традиції катання на хвилях, в Криму, в Приморському під Феодосією, вже майже два десятки років! А це, погодьтеся, для молодого у нас серфінгу - вік! Але крім того, що серфінг робив свої перші невпевнені кроки саме там, на не завжди гостинних берегах Криму, він продовжує там жити, розвивається і йде своєю, не схожою на тропічну  дорогою.

Чорне море - море штормове. Люті вітри атакують його неспокійні води часто і непередбачувано, розганяючи уздовж чітко окреслених берегів різкі злі хвилі, які насмілиться осідлати не кожен. Тому що мало кому в голову приходить кидатися в холодну бурхливу воду! Адже, як правило, відповідні шторми виникають пізньої осені та взимку. 

«Коли я їхав у свою лютневу відпустку з сонячного Балі на рідні туманні кримські береги, я, чесно кажучи, навіть не думав, що підійду до води ближче ніж на п'ять метрів. Та й то тільки для того, щоб покидати замерзлим чайкам шматочки хліба ... Але вітер в черговий раз сколихнув води і душу. І не тільки мою, але і хлопців, які продовжують кататися тут на віндсерфінгу, кайті і, звичайно, ловлять хвилі. 

І ось, дочекавшись, коли шторм досягне свого апогею, ми зібралися в нашому старенькому віндсерф-клубі "Летючий голландець", який пам'ятає звуки стартових сирен всесоюзних регат. І після необхідних зборів, підготувавши саморобні дошки, вирушили на спот.

Цього разу ми вирішили (враховуючи, що температура води не піднімалася вище плюс 10) кататися не навпроти клубу, а біля  пірсу, щоб, економити дорогоцінне тепло та енергію, не вигрібати проти хвиль, а, пробігши по пірсу, стрибати з нього в хвилю . 

З неабиякими зусиллями, натягнувши на себе по два гідріка, взувшись в гідротапки і натягнувши на голови гідрошоломи, ми з Ромою Романовим вирушили по пірсу до його кінця, готуючись там стрибати.

Решта, складаючи групу емоційної і фотографічної підтримки, залишилися десь на середині пірсу, очікуючи моменту, коли ми кинемось у воду. Ми з Ромою постояли над бурхливою водою і стрибнули в море ... 

Відпустки  мені останнім часом випадали або теплою весною, або влітку, і за п'ять років тропічного клімату і теплих кримських відпусток я зовсім відвик від холоду. Тому, чекаючи, що вода крижаною лапою стисне груди, машинально стиснувся в комок! Але з подивом відзначив, що мені зовсім не холодно - два гідрокостюми справно тримали воду.Правда, вода потрапила в рукавички і в тапки, але це було терпимо. Поки я розбирався зі своїми відчуттями, Рома бадьоро почав розганятись ... 

Тут потрібно сказати, що штормова хвиля в Криму біля берега досить швидка й сісти на неї не завжди просто. Тому далеко не всі спроби призводять до бажаного результату. Але у Роми вийшло, він відмінно скотився і, вискочивши на берег, знову побіг по пірсу, готуючись зістрибнути назад ... 

Я слідом за ним почав розганятися, і, якщо чесно, це в мене виходило не дуже вправно - аж надто незграбним я почувався у двох гідрокостюмах. Але, так чи інакше, хвилю я взяв, проїхав трохи і попав крижаний гребінь що закривається. Але на відміну від Роми вирішив не виходити на берег, а вигребти на лайн ап ...

Тільки я не врахував того, що моя плавучість в тій кількості неопрену, яка було на мені, збільшилася в три рази. І, відповідно, будь-яка спроба дак дайву (нюрок під хвилю. - Прим. Ред.) закінчувалася тим, що вода виштовхувала мене на поверхню, як пробку, і хвилі в підсумку прибили до берега.

Тому я помчав на пірс і знову кинувся з нього в море - тепер ми з Ромою сиділи на штормових хвилях, нахохлившись, як чайки, й очікували чергового сету. 

На пірсі зубоскалити наші хлопці. Олег Шестаков націлявся то на нас, то на них оком фотоапарата. При наближенні хвиль друзі разом заволали й замахали руками! Ми з Ромою взяли одну хвилю одночасно - і вона була досить великою, щоб витримати нас обох.Докотившись до берега, ми знову пробігли по пірсу. Але, стрибаючи у воду, я зрозумів, що в цю каталку хвиль більше не буде - мабуть, тільки ще одна: пальці ніг, здавалося, у мене закам'яніли, обличчя пекло, а долоні кололи тисячі голок. Тому, дочекавшись хвиль, ми з'їхали і пошкандибали переодягатися. 

Усі, хто стягував з власного тіла задубілий мокрий гідрік, знають, що це важке завдання, що граничить з подвигом. Тому що, як правило, приміщення, де відбувається переодягання, анітрохи не тепліше вулиці! А нам з Ромою треба було зняти з себе два гідрокостюма. У результаті нас з них витягли наші товариші. Після чого, зробивши по ковтку коньяку, ми визнали за день прожитим не даремно! 

Мені особливо приємно усвідомлювати те, що на моєму, так би мовити, домашньому споті серфінг не закінчився! Що він живе і продовжує розвиватися, що приходять хвилі, що падають не просто на пустельні пляжі, але яких чекають і які підставляють свої долоні нашим, по справжньому НАШИМ серферам! 

Крим, 14 лютого 2010 року. Пос. Приморський, місто Феодосія, день св. Валентина. День закоханих в море, у жінок, в весь світ! 

Микита Замеховський, школа серфінгу Surf Discovery, Homosurferus.com

Cтаття з журналу Line up