Перші серфери на Балі

Загально-прийнятою версією виникнення серфінгу на Балі вважають відкриття серф-спотів на острові групою австралійців, які мандрували світом в пошуках хвиль в кінці 1960х. Проте, мало кому відомо, що вже в 30-х роках минулого століття хвилі Індонезії підкорювали як місцеві серфери так і гості архіпелагу.

Піонером серфінгу на Балі є американський емігрант з Лос Анджелесу Robert Koke, який навчився серфінгу на Гавайях, працюючи фотографом на одну з голлівудських кінокомпаній. Потрапив він на Балі в 1936 році, разом з дружиною яка була художником. І, зачаровані островом, вони залишились і збудували перший Kuta Beach Hotel.

Готель був збудований з бамбуку, в місцевому стилі, і послужив прототипом для безлічі подібних місць які згодом з’явились на пляжі Кута подібно як чарівні гриби (magic mushrooms) проростають на Балійських пасовиськах корів.

Освоївшись на новому місці Robert замовив з Гавайїв 2 величезних класичних серфборди з червоного дерева, і в грудні 1938 року вигріб на лайн-ап ставши першим серфером на Балі.

Цим він сильно здивував гостей готелю і всіх місцевих жителів, які спочатку вважали його божевільним. Але, згодом, дехто з місцевих до нього приєднались і ловили хвилі кожного дня.

Дошки на яких вони катались були дуже широкими і важкими, на пляж такий серфборд можна було винести лише вдвох, а вигребти на лайн-ап вимагало чималих зусиль. В цих серфбордів не було плавника, і щоб виконати поворот потрібно було занурювати одну ногу у воду.

І тільки в кінці 60-х острів відкрили для себе австралійці. Вже на початку 70-х австралійських серферів було на Балі так багато, що Індонезію почали називати «Австралійськими Гавайями». За серферами на Балі підтягнулись і хіппі, які хоч і не ловили хвиль, все-одно знайшли спосіб насолоджуватись життям на райському острові за кілька доларів на день.

Інформація з книжки про Балі.